Якщо дуже честно і відверто із самою собою, то мені не сподобалось, не дивлячись на те, що нам із Мирної завжди подобаються однакові книжки (винятком до цього був лише "Fight club", але то інша справа). Можливо, просто не той настрій або взагалі брак будь-якого настрою на разі... Можливо, я втомилася і мені зараз потрібне зовсім не це, але...
Читається файно, дуже весело, просто, гарна стилістика, непогана мова, але добряче пересипана діалектизмами - я не люблю такого ставлення до мови, тим більше не розумію, коли цим хизуєтьсяф філолог. Так, погратися - це добре, це нормально, це ми можемо та вміємо, але навіщо ставити читача у незручне становище? Може я не хочу знати, що таке "фуйка" і мене влаштовує "люлька"? Хизування не є ознакою гарного літературного стилю.
Все добре на перший погляд - грамотність, виваженість, гумор, сатиричні вкраплення, жвава оповідь, проте мені цього мало і залишається якись незрозумілий сталевий присмак, ніби кон'юктурна книга, написана для того, щоб сподобатись певному колу читачів, розрахована наперед, не від серця... До того ж я не розуміла і ніколи не сприймала "побутовий антисемітизм"... До чого? Скільки знаю галичан - не бачила, але я багато чого в цьому житті не бачила.
А взагалі непогано, жива література, нова література, не без зазіхань на славу пані Забужко, але цікаво)